A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
.

Викладач Дробот Г.О. Група 14 -23.04.2020 Група 13 – 27.04.2020

Дата: 19.04.2020 22:22
Кількість переглядів: 138

Викладач Дробот Г.О.

Група 14 -23.04.2020

Група 13 – 27.04.2020

Альманах «З-над хмар і з долин», угруповання «Молода муза» - зв’язок із зарубіжною літературою. «Нова» драма на межу століть

І. Засвоєння навчального матеріалу

Лекція

            «Молода муза» - це літературне угруповання українських письменників, що діяло у Львові протягом 1906 – 1909 рр. як клуб літераторів. До нього належали В. Бирчак, П.Карманський, Б. Лепкий,

О. Луцький, С. Твердохліб, С. Чарнецький, М. Яцків. Близькими до цієї групи були такі письменники, як Ф. Коковський, М. Рудницький, О. Туринський, композитор С. Людкевич, скульптор М. Паращук, маляр І. Северин.

            1907 р. – маніфест групи галицьких письменників «Молода муза», спрямований проти реалізму в літературі та національного волюнтаризму. Більшість модерністів групувалася навколо журналу «Світ» (1906 – 1907) та часопису «Будучність» (1909). Пізніше об’єдналися навколо львівського часопису «Молода муза» (П. Карманський, В. Пачовський, Б. Лепкий,

С. Твердохліб, М. Яцків). Маніфест 1907 пропагував аполітизм, чисте мистецтво, утечу від життя, культ підсвідомого. «Молодомузівці» запровадили й активно експлуатували деякі нові теми: утечу від життя, оспівування смерті, самотності, зображення нічного життя великих міст, артистичної богеми, культ підсвідомих видінь, які не були новими для європейської літератури, однак в українській ще не прозвучали з достатньою силою. У зв’язку з цим частину їхнього дискурсу становив інтерес до французького символізму й, зокрема, перекладів Бодлера. Однак поезія «молодомузівців» так і не виробила нової мови для вияву нових почуттів. Вона застосувала старі слова, стару метрику, старі, часто фольклорні кліше. «Молода муза» не мала концептуальної естетичної програми й відповідного солідного теоретичного дискурсу. Вони представлені кількома відомими заявами, серед яких – стаття Остапа Луцького в газеті «Діло» 17.11.1907, яку Франко у своєму коментарі назвав «Маніфестом молодої музи». Як відзначала С. Павличко, «у теоретичному сенсі цей дискурс був досить кволим. «Молодомузівці» усвідомлювали проблему, але не змогли не тільки розв’язати, а й сформулювати коректно своє завдання. Вони заперечували народницьку традицію та її відповідне літературне втілення – реалізм. «Молодомузівці» досить чітко орієнтувалися на Захід, бо саме звідти приходили, а не виростали на рідному грунті нові художні ідеї» Група навколо журналу «Українська хата» (1909 -1914), зокрема М. Сріблянський, М. Євшан, А. Товкачевський, Г. Чупринка, П. Богацький, пропагували культ сильної особистості, роздвоєної душі, настроєності, крайнього індивідуалізму. Якщо «молодомузівці» спромоглися лише позначити певні координати свого модерного дискурсу й нової філософії мистецтва, то розвинули їх М. Євшан та його колеги з київського журналу «Українська хата» (1909 – 1914). Ніцшеанство лягло в основу дискурсу «хатян». Завдання журналу – принести допомогу і світло «в темну українську хату». Засновники журналу прагнули розширити рамки української культури, модернізувати її, головним об’єктом їхньої  критики було «старе» народництво або українофільство в усіх його політичних та мистецьких виявах. Головний опонент «хатян» - народницька критика, представлена газотою «Рада», її постійним автором С. Єфремовим. Усупереч назві «Хату» цікавило місто, її настанови були принципово антинародницькими. Тут друкувалася поезія й проза «модерністів», насамперед поетів «Молодої музи», а також «модерністів» російської України – М. Вороного, О. Олеся, М. Філянського та ін. Загалом усі, чия творчість позначена естетичними інтересами, потрапляли в річище літературних зацікавлень журналу (В. Винниченко, О. Кобилянська, М. Семенко, Г. Хоткевич, а також дебютанти часопису П. Тичина,

 М. Рильський, В. Свідзінський). Редактори журналу свою критику переважно розгортали на засадах естетики. «Головне не про що писати, а як писати», - стверджував М. Сріблянський. Головне не література (результат), а творчість (процес), у якій на першому місці виступають індивідуальність митця та його психологія. «З-над хмар і з долин» - літературно-художній альманах. Упорядкував і видав його М. Вороний (1903) в Одесі. У листі до М.Коцюбинськокого від 13.07.1901 та у зверненні до письменників

 М. Вороний виклав програму альманаху. Відверто виявивши симпатії «до новіших течій у літературах європейських», він зазнав гострої критики з боку за відхід від дійсності у сферу «чистого мистецтва». Найбільш толерантно висловив свою незгоду з декларованими М. Вороним програмними цілями

 І. Франко в поетичному посланні «Миколі Вороному», яке разом із відповіддю «Іванові Франкові» опубліковане в альманасі. М. Вороний спростував приписувану йому пропаганду гасла «мистецтва для мистецтва», наголошуючи на потребі осучаснення української літератури, бажанні не обмежувати сферу творчої свободи письменника. Виступаючи за розширення тематичних меж літератури, за пошук нових тем і художніх засобів виразності, він закликав до модернізації української літератури, що згодом простежимо, зокрема, у творчості нашої славетної землячки Лесі Українки.

ІІ. Підсумок уроку

ІІІ. Домашнє завдання

Опрацювати у підручнику теоретичний матеріал на с. 184 – 185, дати відповіді на питання до теми.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора