Завдання для учнів І курсу. Викладач Мельничук В.В. Тема: Початок радянсько-німецької війни. Україна в умовах окупації.
Дистанційне навчання з історії України для учнів І курсу. Викладач Мельничук В.В.
Тема: Початок радянсько-німецької війни. Україна в умовах окупації.
План вивчення теми
- Початок радянсько-німецької війни.
- Причини невдач радянської армії на початковому етапі війни.
- Мобілізаційні заходи в Україні.
- Німецький окупаційний режим.
Завдання:
- Опрацюйте 41 та 42 параграфи підручника:
Бурнейко І.О., Хлібовська Г.М., Крижановська М.Є., Наумчук О.В. Історія україни. Рівень стандарту : підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. – Тернопіль: Астон, 2018.
/ https://history.vn.ua/pidruchniki/
- Вивчіть дати, вказані на с.225 підручника.
- Проаналізуйте плакати, розміщені у відповідних параграфах підручника.
- Проаналізуйте уривки історичних джерел. Дайте відповіді на запитання.
- Законспектуйте нижче поданий матеріал. Головне виділено темним кольором.
- Складіть тестові завдання з цієї теми (від 10 до 22 тестів).
- Перегляньте документальний фільм: 20 кроків до мрії. Крок 14. Україна у Другій світовій війні / https://www.youtube.com/watch?v=5rLoELRnDS8
Короткий зміст теми, який необхідно законспектувати.
1.Початок радянсько-німецької війни.
22 червня 1941 р. — напад Німеччини на СРСР.
План «Барбаросса» - план нападу Німеччини на СРСР.
Словник!
План «Барбаросса» — кодова назва плану воєнної операції фашистської Німеччини проти СРСР, згідно з яким війна проти СРСР повинна була стати «блискавичною», тобто закінчитися перемогою в дуже короткий термін (6-8 тижнів), до того як супротивник зможе мобілізувати та розгорнути свої головні сили.
Згідно з планом «Барбаросса» гітлерівські війська складали три групи армій.
Група армій |
Напрямки удару |
«Північ» |
Даугавпілс, Псков, Ленінград, Прибалтика, Порти на Балтійському морі |
«Центр» |
Мінськ, Смоленськ, Москва |
«Південь» |
Західна Україна, Київ, Харків, Донбас, Крим |
В Україні ворогові протистояли Південно-Західний та Південний фронти, Чорноморський флот, Дунайська та Пінська військові флотилії.
Окупація території України гітлерівськими військами
22 червня 1941 р. — бомбардування німецькою авіацією українських міст (Рівне, Львів, Житомир, Київ, Севастополь та ін.), запеклі бої на кордонах.
23—29 червня 1941 р. — найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк — Броди — Рівне, в якій узяли участь з обох сторін близько 2 тис. танків (на тиждень затримала просування німців).
30 червня — 11 липня 1941 р. — відступ Червоної Армії на обох фронтах: на Півдні німецько-румунські війська захопили Північну Буковину й Бессарабію та підійшли до Дністра; на Заході України взяти Дрогобич, Львів, Луцьк, Рівне, Житомир і наблизилися до Києва.
11 липня — 22 вересня 1941 р. — Київська оборонна операція. В результаті некомпетентного керівництва Й. Сталіна та його оточення закінчилася катастрофою для Південно-Західного фронту. Не дозволивши вчасно відвести війська з київського виступу й зайняти більш вдалу позицію для оборони, Ставка Верховного Головнокомандування прирекла на загибель і полон понад 600 тис. чол., які опинилися в оточенні. У цій операції загинули командувач фронту М. Кирпонос, член військової ради М. Бурмистренко, начальники штабу фронту В. Тупиков.
19 вересня 1941 р. — гітлерівці зайняли Київ. Оборона Києва тривала 71 день, вона надовго затримала німців і дала змогу про вести евакуацію на схід людей і великих підприємств Лівобережжя та Донбасу.
5 серпня — 16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси. Протягом 73 днів захисники міста відтягували на себе 300-тисячну ворожу армію, завдаючи їй великих втрат; за наказом Ставки для посилення оборони Криму радянські війська організовано й непомітно для ворога евакуювались з-під Одеси.
25 жовтня 1941 р. — гітлерівці зайняли Харків. До кінця жовтня під ворожою окупацією опинилася Також значна частина Донбасу.
30 жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 р. — героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів.
16 листопада 1941 р. — радянські війська залишили Крим (крім невеликої ділянки з Севастополем).
12—29 травня 1942 р. — наступальна операція радянських військ під Харковом, наслідки якої були трагічними (в районі Барвенківського виступу в оточення потрапили три радянські армії, втрати склали 240 тис. чол.). Катастрофа сталася внаслідок прорахунків керівництва країни.
22 липня 1942 р. — остаточна окупація території України німецько-фашистськими військами після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області (нині Луганської). Ціною величезних жертв, героїчного опору народу німецький план «блискавичної війни» був зірваний.
2. Причини невдач радянської армії на початковому етапі війни:
- Тоталітарний характер влади, що поставив у залежність від волі одної людини та її найближчого оточення життя мільйонів людей.
- Прорахунки керівництва країни на чолі з Й. Сталіним: ігнорування даних розвідки про дату наступу німецьких військ; заборона приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності; зволікання з переоснащенням армії та побудовою оборонних споруд; відсутність чіткого плану на випадок масштабних військових дій (перемогти ворога збирались «малою кров’ю» на його території).
- Перевага німецьких сил на напрямках основних ударів.
- Репресії командного складу, досвідчених воєначальників напередодні війни.
- Міжнародна ізоляція СРСР.
- Жорстка централізація, атмосфера страху в країні вбивали ініціативу, гальмували вирішення нагальних проблем.
3.Мобілізаційні заходи в Україні
- Мобілізація до лав радянської армії;
- Спорудження оборонних укріплень;
- Створення загонів народного ополчення з числа добровольців;
- Збільшення випуску воєнної продукції;
- Евакуація підприємств, колгоспів, наукових та культурно-освітніх установ.
Мобілізація – переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на воєнний лад.
Евакуація – виведення з місцевості, що перебувала під загрозою нападу ворога, у тил населення, заводів та ін.
4.Німецький окупаційний режим.
Зони окупації
Адміністративно- територіальна одиниця |
Керівник |
Територія |
Центр |
Румунська провінція «Трансністрія» |
Г. Алексяну |
Чернівецька та Ізмаїльська області УРСР, землі між Бугом і Дністром |
Тирасполь, згодом Одеса |
Дистрикт «Галичина» у складі Польського генерал-губернаторства |
Г. Франк |
Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська області УРСР |
Львів |
Рейхскомісаріат «Україна» |
Е. Кох |
Більша частина українських земель (окрім прифронтових), Крим, Орловська область Росії, деякі райони Білорусії |
Рівне |
Прифронтові райони, підпорядковані військовому командуванню |
Мали перейти до рейхскомісаріату «Україна» |
Донбас, Чернігівська, Сумська, Харківська області |
|
Німецькі поліцейські органи: Гестапо (державна таємна поліція); СС (охоронні загони нацистів); СД (служба безпеки).
План «Ост», розроблений німцями передбачав такі заходи:
- германізацію та колонізацію території Східної Європи, в тому числі і українських земель;
- фізичне знищення частини слов’янського населення;
- перетворення най витриваліших і здорових слов’ян на рабів;
- масова депортація населення Західної України до Сибіру;
- масовий терор проти євреїв та циган; голокост.
Холокост – знищення євреїв у роки Другої світової війни.
«Новий порядок» - німецький окупаційний режим.
Основні заходи «нового порядку»:
- скасування чинності радянського законодавства, введення німецького кримінального права і судів; запровадження комендантської години;
- дискримінація українського населення;
- тотальний терор.
«Бабин Яр» - місце наймасовішого знищення населення німцями у Києві. В Україні існувало 180 великих концтаборів (концтабори – місця, де німці утримували військовополонених, євреїв, циган, комуністів і тих, хто чинив опір німцям) і 50 гетто (гетто – це частина міста, куди переселяли євреїв для подальшого їх знищення);
- примусове вивезення місцевого населення на роботи в Німеччину (2,5 млн чол.) остарбайтери (нім. – східні робітники) – це люди, які були вивезені німцями зі східних окупованих територій на примусові роботи до Німеччини.
- економічний визиск України (вивезення хліба, продовольства, устаткування заводів і фабрик, культурних цінностей і навіть чорнозему до Німеччини);
- збереження колгоспної системи під новою назвою «общинні господарства» (за винятком західноукраїнських земель);
- використання примусової праці місцевого населення тощо.
Колабораціонізм – співпраця місцевого населення із німцями.