Дистанційне навчання з історії України для учнів І курсу. Викладач Мельничук В.В.

Дата: 02.04.2020 20:13

Кількість переглядів: 1034

Дистанційне навчання з історії України для учнів І курсу. Викладач Мельничук В.В.

Тема: Рух опору та його течії. Визволення України

План вивчення теми

1. Рух опору та його течії.
2. Визволення України.

Завдання:

1. Опрацюйте 43 та 44 параграфи підручника:

Бурнейко І.О., Хлібовська Г.М., Крижановська М.Є., Наумчук О.В. Історія України. Рівень стандарту : підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. – Тернопіль: Астон, 2018.

/ https://history.vn.ua/pidruchniki/

2. Вивчіть дати, вказані на с.236, 241 підручника.
3. Проаналізуйте плакати, розміщені у відповідних параграфах підручника. 
4. Вивчіть біографії історичних осіб, запам’ятайте їх зображення (Андрій Мельник, Степан Бандера, Роман Шухевич, Тарас Боровець (Бульба), Сидір Ковпак).
5. Проаналізуйте уривки історичних джерел. Дайте відповіді на запитання.
6. Законспектуйте нижче поданий матеріал. Головне виділено темним кольором.
7. Складіть тестові завдання з цієї теми (від 10 до 22 тестів з чотирма варіантами відповіді, правильний варіант виділіть). Тести з трьох тем, що є складовими загальної теми: «Україна в роки Другої світової війни», перешліть на електронну адресу: valentina.luzk@ukr.net
8. Перегляньте документальний фільм: 20 кроків до мрії. Крок 14. Україна у Другій світовій війні / https://www.youtube.com/watch?v=5rLoELRnDS8

1. Рух опору та його течії.

Рух Опору – антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти німецьких окупантів та їхніх союзників.

Течії Руху Опору в Україні

І. Радянська течія Руху Опору:

1. Партизанський рух

• 1942 р. — створено Український штаб партизанського руху. Його очолив Тимофій Строкач.
• В Україні діяли партизанські загони на чолі з О. Сабуровим, О. Федоровим, М. Наумовим, С. Ковпаком та ін..

2. Підпільний рух

Діяльність в Україні в роки війни 23 обкомів КП(б)У та 9 підпільних обкомів комсомолу, усього діяло понад 3,5 тис. підпільних організацій і груп.

Форми боротьби партизанів:

• розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо;
• диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку, доріг, мостів;
• збір розвідувальних даних;
• розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів;
• визволення військовополонених та порятунок людей від вивезен­ня на каторжні роботи до Німеччини;
• рейди в тил ворога (найдовший – Карпатський рейд С. Ковпака);
• «рейкова війна» (липень-серпень 1943 року) – операція, спрямована на знищення німецьких ешелонів (поїздів, які постачали німецькій армії зброю, військову техніку тощо.); руйнування залізниць.

Територія поширення партизанського руху - Сумщина, Чернігівщина, Полісся.

У результаті партизанський та підпільний рухи перетворилися на важливий чинник перемоги над ворогом.

ІІ. Національна течія Руху Опору

Бандерівці у згоді з німецьким командування створили баталь­йони «Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі з Р. Шухевичем).

30 червня 1941 р. — прийняття у Львові «Акту проголошен­ня відновлення Української держави» та формування уряду на чолі з Я. Стецьком (Гітлер виступив проти самостійної Україн­ської держави; новостворений уряд був розігнаний, С. Бандера та Я. Стецько заарештовані).

5 жовтня 1941 р. — створення мельниківцями у Києві Україн­ської національної ради на чолі з М. Величковським, яку роз­глядали як передпарламент майбутньої Української держа­ви (у листопаді 1941 р. її діяльність була заборонена гітлерів­цями).

Осінь 1941 р. — репресії проти оунівців і як наслідок — перехід оунівців до боротьби з німцями.

14 жовтня 1942 р. — створення УПА (Української повстанської армії проводу ОУН), яка вела боротьбу як проти німців, так і про­ти радянської влади.

Українська повстанська армія (УПА) — військово-політичне форму­вання, що діяло в Україні в 1942-1950-х рр.; у ході війни вела боротьбу як проти фашистської Німеччини, так і проти радянських військ.

Мета діяльності – здобуття незалежності України.

Територія діяльності УПА – переважно західноукраїнські землі (переважно Волинь і Галичина).

Командири – Д. Клячківський (Клим Савур), з 1943 р. – Роман Шухевич (псевдонім Тарас Чупринка).

Форми боротьби:

• створення органів місцевого самоврядування;
• участь у створенні й діяльності української преси, культурно-освітніх закладів, через які поширювалися самостійницькі на­строї;
• створення підпільних, партизанських і регулярних військових структур.

Волинська трагедія – взаємне винищення мирного населення поляками та українцями в 1943-1944 рр. на Волині.

2. Визволення України.

19 листопада 1942 р. — 2 лютого 1943 р. — Сталінградська битва. Початок корінного перелому в війні на користь СРСР.

18грудня 1942 р. — звільнення першого населеного пункту УРСР — с. Півнівки Ворошиловградської області.

Січень — початок березня 1943 р. — наступальні операції ра­дянських військ, у ході яких було звільнено значну частину Донба­су, 16 лютого вперше звільнено Харків.

19лютого — 25 березня 1943 р. — контрнаступ німецько-фашист­ських військ із району Краснограда та Красноармійська Харківської області; знову втративши Харків та Бєлгород, радянські війська ге­роїчними зусиллями зупинили ворога.

5липня — 23 серпня 1943 р. — Курська битва, в ході якої було визволено Лівобережну Україну та Донбас (23 серпня 1943 р. оста­точно звільнено Харків).

Вересень—листопад 1943 р. — героїчна битва за Дніпро (за успіш­не форсування Дніпра та небачений героїзм 2438 радянським воїнам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу).

 6листопада 1943 р. — визволення Києва.

24 грудня 1943 р. — 29 лютого 1944 р. — Житомирсько-Берди­чівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська (найбільша, що мала результатом оточення 11 ворожих дивізій чисельністю 80 тис. чол.), Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-Криворізька операції.

4 березня — середина квітня 1944 р. — Проскурово-Чернівець- ка, Умансько-Ботошанська, Березнегувато-Снігірівська, Одеська операції.

У результаті цих наступальних операцій було звільнено Право­бережну й Південну Україну. 26 березня 1944 р. радянські війська вийшли на кордон із Румунією, 8 квітня 1944 р. — на кордон із Чехословаччиною.

8 квітня — 12 травня 1944 р. — Кримська наступальна опера­ція, яка завершилася визволенням Криму.

Ця перемога затьма­рилася черговим злочином сталінського режиму.

У травні 1944 р. за звинуваченням у зраді з півострова було депортовано у відда­лені райони СРСР 191 тис. татар, 15 тис. греків, 12,4 тис. болгар, 10 тис. вірмен.

13—29 липня 1944 р. — Львівсько-Сандомирська операція(27 лип­ня звільнено Львів, Перемишль; форсуванням річки Вісли закінчив­ся розгром німецької групи армій «Північна Україна»).

20—29 серпня 1944 р. — Яссько-Кишинівська операція, в ході якої визволено Молдавську PCP та Ізраїльську область України, розгромлено групу армій «Південна Україна».

8 жовтня 1944 р. — визволення останнього окупованого фаши­стами населеного пункту України — с. Лавочне Дрогобицької області.

28 жовтня 1944 р. — завершилося визволення Закарпаття. Вся територія України була визволена.

Основий матеріал для підготовки учнів використаний з праці:

Земерова Т.Ю., Скирда І.М. Історія України. Практичний довідник.

« повернутися