A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
.

Псевдоніми письменників

Дата: 13.04.2020 13:16
Кількість переглядів: 53

Псевдонім – ім’я, використовуване людиною замість справжнього (даного при народженні, зафіксованого в документах) у тій або іншій публічній діяльності.

Панас Мирний – Рудченко Панас Якович

На походження його відомого прізвища, можливо, вплинуло місто, де народився письменник, – Миргород. У його метриці було написано відразу два прізвища: Мирний і в дужках Рудченко, але практично до самої смерті, крім близьких йому людей, ніхто не знав про те, що Рудченко і Мирний – це одна людина.

Олександр Олесь – Кандиба Олександр Іванович

Олесем його називала дружина. У результаті поет почав друкувати інтимну лірику (а згодом й інші твори) саме під таким псевдонімом.

Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович

У псевдонімі Карпенко-Карий поєдналися імена батька та улюбленого літературного персонажа драматурга — Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»

Григорій Квітка-Основ’яненко – Квітка Григорій Федорович

Цей літературний псевдонім пояснює сам Григорій: “Взял себе прозвище по месту жительства; живу на Основе; и так, да буду Основяненко”, – писав він в одному з листів.

Марко Вовчок – Вілінська Марія Олександрівна

Існує декілька версій про походження її псевдоніма. Більшість науковців й літераторів дотримується думки, що він базується на грі звуків і трансформації прізвища:

Маркович – Марк-вичка – Марко Вовчок.

Хоча вінницький науковиць Василь Борщевський зауважував: “Цілком ймовірно, що псевдонім письменниці походить від подільського села Вовчок”.

Так, поблизу Немирова є аж два села, що називаються Вовчок! Як відомо, вона у навколишніх селах зі своїм чоловіком записувала від місцевих жителів пісні, казки, легенди. Кілька пісень записано нею у Брацлаві й Тульчині. До цих містечок вона могла потрапити , лише проїжджаючи  через обидва Вовчки.

Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович

У своєму дослідженні творчості Нечуя-Левицького, Валер’ян Підмогильний писав, що письменник “псевдонім собі узяв – Нечуй – аби панотець Стефан часом не довідалися… про пустобрьоху, сина-письменника”.

Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович

Такий псевдонім Микола узяв собі саме тому, що у душі він був дуже співчутливим, вразливим і хворобливо замкнутим у собі. Не раз його сучасники описували його твори , як дійсно “хвилюючі й трепетні”.

Остап Вишня – Павло Губенко

Чому саме такий? Ніхто не знає, мабуть, просто сподобалось таке поєднання слів: тепле, українське, і аж посміхнутися хочеться. Принаймні, так пояснює походження псевдоніма внучка письменника. Ще існує такий варіант: “Свій вибір псевдоніма письменник пояснював тим, “що плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути” (О.Слоньовська)

Іван Багряний – Лозов‘ягін Іван Павлович

Псев­до­нім об­ра­но, як при­пус­ка­ють, під впли­вом за­хоп­лен­ня тво­ра­ми Ми­ко­ли Хви­льо­во­го — в тек­стах йо­го улюб­ле­ний епі­тет «баг­ря­ний» ви­ра­жав ре­во­лю­цій­но-­ро­ман­тич­не по­ри­ван­ня.

Леся Українка – Косач (за чоловіком – Квітка) Лариса Петрівна

Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора